Пожежна безпека об'єктів будівництва безпосередньо залежить від природи використовуваних матеріалів. У чинній нормативній базі матеріали умовно поділяють на групи по горючості: НГ, Г1, Г2, Г3, Г4 (єврокласи A, B, C, D, E, F). Агресивним маркетингом формується стереотип, що матеріали, класифіковані у групу НГ (єврокласи A1, А2), є «негорючими», наче вони взагалі не піддаються горінню. Але це маніпулювання словами та підміна понять.
Щоб класифікувати матеріал до групи НГ його досліджують у спеціальній печі контролюючи зміну температури та маси зразка, виділення ним теплоти. Процес горіння при цьому може бути відсутнім або короткочасним. Отже, класифіковані у групу «негорючих» будівельні матеріали хоч і не запалюються самі по собі, в умовах лабораторних досліджень, але можуть горіти в інших умовах. В реальності, вони можуть горіти як і усі інші матеріали. Крім того, зберігається здатність вступати у хімічні реакції, отже, існує потенційна пожежонебезпечність. Саме тому вираз "не горить" про якийсь окремо взятий матеріал, по суті, вводить в оману.
Для класифікації умовно «горючих» матеріалів, використовується інший метод. Досліджується реакція зразків на вплив відкритого полум’я з пальника. Контролюються зменшення маси та об'єму вихідного матеріалу, наявність та тривалість збереження полум'я без джерела горіння, а також температура димових газів. Нормальною або середньою горючістю вважають рівень групи Г3. Матеріали групи Г4 (євроклас F) називають матеріалами "підвищеної горючості". Такими є пінополістироли без вогнезахисних полімерів, для які застосовуються для логістики, пакування та захисту техніки, продуктів харчування, медичних матеріалів. Для використання у будівництві, гранулят для спінювання EPS містить вогнезахисні полімери. Такі матеріали класифікуються у групи Г1, Г2 (єврокласи B, C, D, E), вони самостійно не запалюються (так само, як і «негорючі») та не підтримують горіння, тому їх називають «самозатухаючими».
Безпечними для застосування у системах фасадного утеплення з опорядженням штукатурками вважаються матеріали груп НГ (умовно "негорючі"), Г1 (низької горючості) або Г2 (помірної горючості). При цьому слід розуміти, що система утеплення не є одношаровою, а складається з різних елементів: несуча основа, утеплювач, клей та механічні кріплення, захисний та декоративний шари, армувальна сітка. Термоізоляційний шар у складі збірної системи фасадного утеплення є внутрішнім шаром, який не контактує з полум’ям напряму, а тільки через зовнішній армований шар, що служить захисним екраном для теплоізоляції. Тому, щоб встановити реакцію на вогонь, слід випробовувати не тільки окремо взяті елементи, а систему утеплення в комплекті. Але немає єдності стосовно того, як саме слід проводити такі випробування, у різних країнах методики відрізняються.
Згідно нових європейських правил, випробовується реакція на вогонь систем ETICS за методом SBI (EN 13823):
В Україні є актуальний ДСТУ 9072:2021 «Конструкції зовнішніх стін з фасадною теплоізоляцією. Метод натурних вогневих випробувань збірних систем фасадної теплоізоляції з опорядженням штукатурками та дрібноштучними елементами»:
Моделюються різні методи вогневого впливу, але результати однаково успішні, не зважаючи на групу горючості утеплювача у внутрішньому шарі. Ґрунтуючись на отриманих експериментальних даних, зроблені висновки щодо віднесення збірних систем фасадної теплоізоляції (ETICS) до таких, що не поширюють вогонь.
Це важливий доказ для споживачів, які прагнуть впевненості у тих будівельних рішеннях, що вони обирають. Необхідний рівень пожежної безпеки забезпечується використанням надійних, перевірених матеріалів. З результатами випробувань систем фасадного утеплення ETICS з пінополістирольними плитами HIRSCH Porozell можна ознайомитися за посиланнями:
