(спойлер – так, можна)
Розглядаючи системи зовнішнього фасадного утеплення кладки з ніздрюватих бетонів, перше, на що слід звернути увагу – це власна вологість піно- або газобетонних блоків. У перші роки після зведення стіни, на які будуть наклеєні термоізоляційні вироби, не будуть таким шаром, що чинить опір проникненню парів із приміщення в бік вулиці, вони будуть самостійним джерелом надходження вологи.
Зовнішнє утеплення тонкими шарами полімерних утеплювачів, що характеризуються порівняно низькою паропроникністю (сакраментальна «п’ятірочка пінопласту»), може не тільки сповільнити процес висихання конструкції, але також призвести до перезволоження поверхневих шарів газобетону, які до того ж опиняться в зоні стабільно негативних температур.
Волокнисті утеплювачі на мінеральній основі, що характеризуються порівняно високою паропроникністю, накриті зовнішнім армованим декоративно-захисним шаром, будуть внутрішнім шаром, що зволожується від кладки, з вологоємністю, яка практично що дорівнює їхньому об’єму. Така «губка» товщиною 50 мм здатна сконденсувати в собі за зиму десятки літрів води, при цьому перебуваючи в зоні стабільно негативних температур через низький термічний опір. Іншими словами – мінвата здатна швидше осушити ніздрюватий бетон ціною власного перезволоження, втратою термічного пору. Вентильований повітряний прошарок між шаром вати та зовнішнім захисним опорядженням значно знижує кількість води. Іншим способом зменшити зволоження мінвати може бути нанесення пароізоляційних шарів на внутрішню поверхню кладки – у вигляді штукатурок, шпаклівок, листових матеріалів і рулонних матеріалів («перекрити стіні дихання»).
Очевидно, що питання не таке просте, як здається на перший погляд. Щоб зробити утеплення правильно, слід звернутися до нормативної бази. Зокрема, ДСТУ-Н Б В.2.6-192:2013 «Настанова з розрахункової оцінки тепло-вологісного стану огороджувальних конструкцій» містить такі рекомендації:
5.1 При проектуванні теплоізоляційної оболонки будинку на основі багатошарових конструкцій треба розташовувати з внутрішньої сторони конструкції шари з матеріалів, що мають більш високий опір паропроникненню.
5.2 Для видалення вологи та для запобігання водонакопиченню у товщі конструкції влаштовують (за можливості) вентильовані повітряні прошарки. Вони мають бути розташовані між зовнішнім захисно-опоряджувальним шаром та шаром теплоізоляції.
Але системи фасадного утеплення з опорядженням штукатурками ETICS не можуть мати вентильованих повітряних прошарків, також у них шари з найбільшим опором паропроникненню знаходяться не з внутрішньої сторони. Для таких випадків передбачений алгоритм розрахункової оцінки:
4.1.1 При проектуванні зовнішніх огороджень слід вживати заходів щодо:
– запобігання можливості зволоження матеріалів огороджувальної конструкції;
– уникнення можливості конденсації водяної пари на внутрішній поверхні огороджувальної конструкції;
– запобігання можливості конденсації водяної пари в товщі огороджувальної конструкції;
– забезпечення умови від’ємного або нульового річного балансу вологи в товщі огороджувальних конструкцій (умови виведення за період вологовіддачі всієї вологи, що сконденсувалася за період вологонакопичення).
Отже, цей нормативний документ не дає дозволів чи заборон утеплювати чи не утеплювати якісь стіни якимось теплоізоляційними виробами, не зважаючи на паропроникність та вентильовані прошарки. Настанова пропонує певні конструктивні заходи щодо забезпечення нормального тепло-вологісного стану огороджувальних конструкцій. У випадках, коли немає можливості здійснити ці заходи у повному обсязі, необхідно виконати розрахункову оцінку тепло-вологісних станів та переконатися у належному річному балансі вологовіддачі / вологонакопичення в стіні, відстуності надмірного зволоження та конденсації водяної пари. Саме таким випадком і є ETICS, система фасадного утеплення з опорядженням штукатурками. Показники паропроникності є лише вихідними даними для здійснення таких розрахунків, але не перевагою чи недоліком якогось окремо взятого матеріалу.
У випадку із полістирольними пінопластами, паропроникність яких нижча, ніж у ніздрюватих бетонів, відсутність вищезгаданих негативних факторів можлива за умови, що за шаром утеплювача середня за період вологонакопичення температура вища, ніж температура точки роси в цій зоні. Зовнішнє утеплення матеріалами з низькою паропроникністю в загальному випадку має забезпечувати не менше половини термічного опору конструкції. Рекомендована товщина шару утеплення – від 15 см класичного білого EPS, або від 10 см EPS Graphite, який має нижчу теплопровідність та забезпечує вищий термічний опір при рівній товщині.
Ні в якому разі не можна покладатися на «дихання стін», адже від практичного застосування цієї концепції відмовилися майже 100 років тому. Дослідження будівельного фізика Ервін Райша у 1928 році показали, що через замкову щілину за годину проходить у 50 разів більше повітря, ніж через ніж через один квадратний метр огороджувальної конструкції. Незважаючи на поширений стереотип, насправді внесок стін у видалення експлуатаційної вологи з приміщень незначний, можна сказати, що мізерний. Через стіни видаляється не більше 1% водяної пари, що утворюється в житлових приміщеннях, навіть при середній ефективності вентиляції. Практично вся волога видаляється з будівлі через вентиляцію. Тоді як у правильно побудованих зовнішніх стінах майже не відбувається обмін повітря всередині приміщення і зовнішнім повітрям. У цьому аспекті стіни з ніздрюватих бетонів нічим не відрізняються від стін з інших матеріалів: дерева, цегли, бетону та сталі чи будь-якого іншого.
Якщо Ви чули, що саме пінополістирольні плити заважають стінам з газобетону «дихати», то знайте, що різниця у дифузії водяної пари через утеплені та неутеплені полістирольним пінопластом стіни буде становити приблизно 2%. З технічної точки зору, немає ніякого сенсу змінювати пінополістирол EPS на теплоізоляцію, яка «дихає», прочитавши черговий міф. Достатньо забезпечити належний тепловологісний стан через достатній рівень термічного опору теплоізоляційного шару огороджувальних конструкцій, а також вентиляцію приміщень.
Полістирольний пінопласт EPS – це легкий, міцний, довговічний та економічно ефективний теплоізоляційний матеріал. Крім власне енергоефективності, система зовнішнього утеплення надійно захистить стіни з ніздрюватих бетонів від кліматичних впливів, значно продовжуючи їх життєвий цикл.